| Меню сайту |
|
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Свіжі коментарі |
|
|
| Пошук |
|
|
| Друзі сайту |
|
|
| Опитування |
|
|
| Для ознайомлення |
|
|
|
|
 | |  |
|
У розділі матеріалів: 33
Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 » |
 Микола Гладкий.
Село Доброгостів: бібліо-історіографічний огляд літератури.
В статті здійснено першу спробу комплексного аналізу бібліографії та історіографії історії села Доброгостів Дрогобицького району. Проблемні контексти (культурно- релігійне та фінансово-господарське життя) аналізованих автором розвідок охоплюють період розвитку села до першої половини ХХ ст. Водночас автор зумів здійснити критичний аналіз проблем
Кількість публікацій, використаних в цій статті наближається до сотні. |
 Гурт «МЕРІ» вже давно впевнено зайняв свою нішу в українському музичному просторі. Їхні соціальні композиції як «Незнайомий мій брат» чи «Сестра» вийшли далеко за репертуар команди. Ці пісні вже співають вуличні музиканти, переспівають у мандрівках студенти чи просто грають на гітарах в гуртожитках. Нещодавно група видала у світ нову платівку під назвою «Кулями любов…».
Цікаво, що Віктор Винник, лідер гурту у свій час викладав креслення в Уличненській школі.
|
 Такою була тема науково-практичної конференції, що 2 грудня 2013 року відбулася в школі села Уличне на Дрогобиччині. Захід спільно провели Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка та його історичний факультет, управління освіти, молоді та спорту Дрогобицької райдержадміністрації і власне Уличненська школа. Ініціатором же виступив відомий науковець, кандидат історичних наук, доцент, заступник декана історичного факультету з наукової роботи та міжнародних відносин Володимир Галик, котрий свого часу навчався у найбільшій школі Дрогобицького району. |
 Спогади Євгенії Хомій-Камінської (псевдо «Тигриця»), члена ОУН, воїна УПА, яка в 1945-1946 роках перебувала на території нашого краю, лікуючи людей від тифу. Проживала деякий час в Уличному і Зимівках, потрапила в засідку НКВД між Стебником та Доброгостовом.
Чудова можливість відчути атмосферу, що в панувала в той нелегкий час в нашому краї.
Джерело: "Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади."
Книга І. Документ №334 |
 У 30-і роки в Доброгостові проживало 560 родин. Це були українські родини. Мешкало в селі і кілька німецьких родин, які взірцево господарювали на землі, деякі були ремісниками: коваль, стельмах-столяр, мельник на річці Бистрій. Німці між собою розмовляли німецькою, а з українцями – українською, хоч і не дуже добре. Їхні діти вчилися у нашій школі. А до кірхи – церкви – ходили на Улично, де була досить велика німецька колонія Касендорф. Нашим громадським життям німці мало цікавились. Поляків у селі не було загалом, і українці були цьому раді. Натомість за селом, на Голодній, була польська колонія... (Читати далі)
Автор статті Іван Іванцюра. Матеріал взято із «Літопису Бойківщини». Число 1, 2013 р. |
Вагоме місце у церковно-релігійному житті села Уличне упродовж 20-х років ХХ – початку ХХІ сторіччя посідає діяльність церковних і світських сільських хорів.
На сьогодні хор «Підкарпаття» с. Уличне має уже вагомі здобутки: перше місце у районному конкурсі вокальних сімейних колективів (травень 2012 р.); перше місце у районному конкурсі колядок (лютий 2013 р.).
Дане питання досліджував Володимир ГАЛИК, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Дрогобицького державного педуніверситету імені Івана Франка. |
 За переказами, колись чумаки їздили
по сіль аж до Криму і в дорозі зупинялись відпочити біля джерела в долішньому кінці, де згодом спорудили
криницю. Звідти нібито й почалось село. Говорили: «Там добре гостити». Згодом
два слова злились і дали назву Доброгостів Дуже славилося своєю гостинністю наше село. Тут кожному, хто потребував підтримки, чим лише могли, допомагали, а бодай погостили чим могли, бо голодували люди.
А, де тепер Уличне, не йшли, бо казали, що там «лячно». Від того й село так назване. Проте не все так просто і існують інші, більш обгрунтовані версії походження села. Про це читайте далі. |
 Світанок 7 березня 1947 року мешканцям Уличного запам’ятався надовго. Ледь стало світати, як у село прибуло чимало емгебешників. Кількома рядами вони оточили ґаздівство Миколи Шлабана, у якому, як згодом з’ясувалося, зимувало троє повстанців: Степан Кушнір – «Рак», господарчий референт Стрийського районного проводу, Микола Герасим’як і Микола Колодій, вихідці з Доброгостова. Ще восени 1946 року М.Шлабан, який мав зв’язок із упівцями, облаштував для своїх друзів криївку у стодолі, що була на подвір’ї. Там повстанці зимували до лютого. З початком відлиги піднявся рівень грунтових вод, які затопили схрон. Микола Герасим’як захворів, опух і покрився гнійниками. Недуга підкралася і до його товаришів. А тому Микола Шлабан забрав повстанців до хати, привів до них сільського лікаря, який допоміг їм одужати. На жаль, у селі знайшовся зрадник, який за юдині срібняки доніс у МГБ про перебування бандерівців у хаті Шлабана.
Далі читаємо всередині статті. |
 Життя людини швидкоплинне. День минає за днем, події змінюють одна одну... У вирі повсякденних турбот час невпинний, його ніщо не може зупинити. Сильнішою за час є лише пам’ять. Пам’ять буває різною... Однак, коли йдеться про людей, котрі жили поруч із нами, залишили слід у нашому серці, вона завжди є світлою. Коли йдеться про людей, котрі своєю працею залишили нащадкам написане слово, вона є доброю, вдячною. Сказане прийшло на думку напередодні 15 січня 2012 року. Цього дня рідні, друзі, колеги вшановуватимуть пам’ять вихідця з села Доброостів Івана Григоровича Гарасим’яка, кандидата філософських наук, організатора і першого завідувача кафедри українознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Саме в цей день йому б виповнилося 70 років. |
Короткі історично-географічні відомості про село Уличне, які підготувала учениця Уличненської СЗШ Стефанків Ірина Василівна
|
| |
 | |  |
|
|
|
|
|
|
Випадкове фото
|
|
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
|
|
|
