Доброгостів - село на берегах р. Колодни­ці, 12 км на південний схід від Дрогобича. Назву виводять від слів «добре гостювати». За переказами, колись чумаки їздили по сіль аж до Криму і в дорозі зупинялись відпочити  біля джерела в долішньому кінці, де згодом спорудили криницю. Звідти нібито й почалось село. Говорили: «Там добре гостити». Згодом два слова злились і дали назву Доброгостів. Незрозуміло тільки, навіщо була потрібна далека кримська сіль, коли на Прикарпатті налічувались со­тні джерел із солоною ропою. За К.Тищенком, першу частину топоніму Доброгостів можна вивести від індоєвропейського слова treb - житло, домівка, за­селений, доглянутий, а в другій частині проглядається ґотське слово gasts - гість, невідомий, чужий. Упродовж довгого часу складний топонім зазнав при­стосування до нинішньої фор­ми. Існування населених пунктів Добромиль, Добр(і)овляни, Добротів тощо з основою Добр-, у якій проглядається назва обрів (аварів), спонукає до версії про пов’язаність назви з ними. Водночас латинська мова знає слово hostis зі зна­ченням «ворожі», дуже близьке за звучанням до другої частини топоніму -  -гостів. Тоді напрошується версія про імовірне тлумачення топоніму як «обри ворожі».

Проте вірогіднішою виглядає версія про походження назви від антського імені Доброґаст. Ось що пише з цього приводу історик Сергій Наливайко: «Що стосується антських імен, то більшість із них двоосновні і закінчуються на -ґаст (Іран, -вазд): Доброґаст, Радоґаст, Піроґаст тощо, що іноді сприймається як ознака славізму (як і пізніше -гоcm) Паралелі до антських імен знаходимо і на заході Європи - серед імен франків (Arogast, Bodogast, Hodogast та ін.), а також, кельтів ще в гальські часи, де компонент gast  на думку дослідників, міг означати щось на зразок «благородний, достой­ний, шляхетний», Цікаві відповідності антські імена знахо­дять і в топоніміці: Ардаґаст (іран. Ардавазд) - Радогоща на Житомирщині, Мироґарт - Мирогоща на Рівненщині, Доброґаст - Доброгостів на Львівщині, Піроґаст - Пирого- ща в Києві, Бодоґаст - Бидґощ у Польщі тощо». Плем’я чи народ антів як одних із предків українців згадується у «Велесовій книзі» разом із скіфами, русами} борусами і сурожцями, датова­ній серединою - другою полови­ною І тисячоліття.

У назві наголошують третю літеру «о». Межує з містами Трускавцем. Стебником, селами Уличним, Бистрим, Станилею, а також Зимівками Сколівського району. Частини села і мікротопоніми: Горішній Кінець, Середина, Долішній Кінець, Горб, Новосілка, Голодна, Луги, Пастівник, Корчма, Костівка, Дубова Дорога, Гун(е)ичний, Солоний, Стайний, Замклий, Свищова, Галиновець, Колодниця, Ліс, Метищі (Мечищі), Сигли, Глубокий, Дуброва, Засипаний, Закопанець, Лисий Берег, Луги, Широке Поле (два), На Горісі, Між Дубами, Ясенівець, Лучи­ни, Устя, Запуст, Заподране, Під Верхом, Молосівка, Погар, За Верхом, Макітра, Ялина, Басова Затока, Ленія, Іваники, Молосівка, Погар, Стара Дорога, Нова Дорога, Бандійовий Потік, Миків Потік, Німецький Потік.

Про язичницький період історії села кінця старої ери – початку 1 тисячоліття говорить стародавній мікротопонім Молосівка,  ймовірно, від назви бога Молоха, пов’язаного з жертвоприношеннями. За К.Тищенком, у стародавньому мікротопонімі Метищі (Мечищі), як і в топонімі Мечищів, роглядається назва норманів_г тобто скандинавів. В іншому стародавньому мікротопонімі Гуничний вгадується назва кочового народу гунів (IV-VІ ст.). А мікротопоніми Лучини (від таджицького «лачин» - со­кіл), Ясенівець (від назви народу ясів), Басова Затока (від імені Аббас) засвідчують імовірний . юркський і арабський сліди в історії села IV-X1I cm.

За ЛОАТП, село засновано 1210 р. Згідно з переказами, колись в урочищі Метищах (Мечищах) за 2 км на північ від села начебто існувало місто Бич, спалене ординцями. Це спонукало ще раз звернутися до К.Тищепка. Він пише: коли визріло припущення про пов’язаність основи Слобод- з арабським salabat - твердиня, укріплення, його слід було перевірити, зо­крема, на системі топонімії Че­хії та Польщі. Навколо чеського населеного пункту Слабчіце збе­реглись стародавні назви, дуже подібні до українських: Држов - майже Дорожів, Олесна - майже Аішня, Меденице - майже Мединичі, Врбі - майже Вороблевичі, Удраж - майже Уріж, Бабін - майже Бабине неподалік у Самбірському районі, кілька мікротопонімів Бабина (Гора) і подібних у селах на Дрогобиччині і, нарешті, Требогостіче (тобто Трубогостичі) - майже Доброгостів, лише пристосований багатовіковою розмовною традицією до нинішнього звучання і написання.

Щодо найближчих Слобод(ідок), то одна знаходиться біля Стрия, друга - в Нагуєвичах. У кількох селах Дрогобиччини теж збереглись аналогічні мікротопоніми. Отже, топонім Доброгостів імовірно означає «Чужинське житло», «Домівка гостя», «Ворожі o6pu» а віро­гідніше - «Село Доброґаста». Якщо котрась версія підтвер­диться, заснування села слід віднести до кінця старої ери - 1 тисячоліття н. е. Як видно, на прикладі походження назви Доброгостова і сільських мікротопонімів простежуються різні часові пласти його великої історії, починаючи від дохрис­тиянських і закінчуючи середньовічними.