| Меню сайту |
|
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Свіжі коментарі |
|
|
| Пошук |
|
|
| Друзі сайту |
|
|
| Опитування |
|
|
| Для ознайомлення |
|
|
|
|
 | |  |
|
Знай наших. Іван Гарасим'як
Іван Григорович Гарасим'як народився у селі Доброгостів у родині, де завжди панував культ духовності і знань. Названий у честь батькового брата, організатора кооперативного руху на Дрогобиччині Івана Миколайовича Гарасим’яка. Його дитинство пройшло в буремні 40-ві. Далі: школа, робітниче життя, військова служба, навчання на філософському факультеті Київського університету імені Т.Шевченка, журналістська робота в дрогобицькій районній газеті, редактор вузівської газети, викладач Дрогобицького державного педагогічного інституту, котрий пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри, – ось основні віхи життєвого шляху І.Г.Гарасим’яка. Його життя – це шлях дерзання, навчання, творення.
Журналістика – життєве захоплення Івана Григоровича. Ще навчаючись в університеті, він – літературний співробітник місцевої газети в Дрогобичі. Характерною ознакою газетних публікацій Івана Гарасим’яка є те, що статті не носять ідеологічно-пафосного характеру. Його цікавлять новини суспільного, громадського, культурного життя. Герої нарисів І.Гарасим’яка – люди праці: доярка з с.Доброгостів Параскевія Сенишин, водій автопідприємства Петро Дюга, молода телятниця із с.Меденичі Іванна Раделицька, сільський вчитель Й.В.Літинський та інші. Статті молодого журналіста мають критичний характер, наприклад, у випадку з оцінкою організації дозвілля молоді у Стебнику та с.Солець. Його увагу привертають новини культурного життя, серед яких відкриття Будинку культури в с.Опори. Іван Гарасим’як на вістрі життя студентської молоді педінституту, нафтового технікуму.
Доброзичливість і щира вдача, ентузіазм і творчий підхід сприяли формуванню високого авторитету І.Г.Гарасим’яка у колективі редакції. Тож цілком закономірним був його перехід на посаду редактора багатотиражної газети «Радянський педагог» Дрогобицького педінституту. За короткий час очолюваний ним творчий колектив редакції домігся видання друкованого органу навчального закладу якісно кращого рівня.
Однак справжній талант Івана Григоровича проявився на науково-педагогічній ниві. Поєднуючи викладацьку роботу з науковою, він готує дисертацію, присвячену вирішенню проблеми людини і світу в суспільній думці Західної України в другій половині ХІХ – початку ХХ ст., за успішний захист якої йому присвоєно науковий ступінь кандидата філософський наук.
Саме у цей час остаточно сформувалися наукові інтереси Івана Григоровича. Дослідження філософської спадщини Івана Франка стало стрижнем його наукової діяльності. Чи не найбільш значимим визнанням наукових заслуг І.Г.Гарасим’яка може бути один рядок у 45-му томі творів нашого великого земляка. В ньому зазначено, що Іван Григорович брав участь у підготовці до видання філософських праць Каменяра, давши пояснення слів, уклавши покажчик імен, назв. А до цього і після цього були численні статті у фахових літературно-публіцистичних виданнях, журналах – «Філософська думка», «Філософська і соціологічна думка», «Дніпро», «Жовтень», «Дзвін». І.Г.Гарасим’як – співавтор і низки монографій, у яких висвітлено різні аспекти життя і творчості Івана Франка. Все це дає підстави стверджувати, що серед вітчизняних вчених Іван Григорович – один із найавторитетніших дослідників філософської франкіани. Цій же проблематиці була присвячена і докторська дисертація І.Гарасим’яка, однак винести її на розгляд наукової громадськості він не встиг.
Франко-вчений – це глиба знань, які треба осмислити, це думки, які треба зрозуміти, це ідеї, які треба осягнути. Іван Григорович завжди прагнув вникнути у сутність Франкового слова, провести паралелі між Франковою думкою і сучасністю. Воістину велич людини визначається не лише її власними діяннями, а й намаганням оцінити діяння інших.
Становлення Української держави окреслило нові тенденції в нашому суспільному житті. Рішенням Вченої ради Дрогобицького педінституту імені Івана Франка І.Г.Гарасим’яка призначено завідувачем щойно створеної кафедри українознавства. І тут розкрилася ще одна грань таланту Івана Григоровича як педагога, організатора навчального і наукового процесу. Він розробляє структуру кафедри, формує колектив, докладає належних зусиль до його згуртування. Авторитет завідувача кафедри був незаперечним. Його лідерство підкріплювалося високими моральними якостями, своєрідним стилем керівництва, для якого були властиві такі риси, як толерантність, коректність, разом із тим вимогливість і принциповість.
Основні принципи функціонування кафедри, закладені І.Г.Гарасим’яком, збережені і дотепер. Кафедра культурології та українознавства ДДПУ імені Івана Франка, двадцятиріччя якої відзначаємо в цьому році, є базовою для викладання дисциплін українознавчого та культурно-мистецького спрямування. Практично всі викладачі, котрих Іван Григорович залучив до викладацької роботи, захистили дисертації, відбулися як науковці у своїх наукових галузях. Кафедра є своєрідним центром дослідження проблеми «Україна в полікультурному просторі». Стали традиційними наукові конференції «Етнос. Культура. Нація», які проводяться на базі кафедри. Саме ініціатором і організатором першої із них був Іван Гарасим’як.
У житті Іван Григорович вирізнявся з-поміж інших. Вишуканість у манерах, елегантність у одязі, тактовність у поведінці, демократичність у взаєминах були йому властиві. Він мав товариську вдачу, йому було притаманне інтелектуальне почуття гумору. Всі ці риси робили його помітним у будь-якому товаристві.
Життя обірвалося на піднесенні. Непоправне сталося у дні Великодніх свят. Іван Григорович Гарасим’як відійшов у Вічність 1 травня 2000 року:
Коли буяли трави у лугах,
Коли сіяло сонце з неба,
В ті дні Христос воскрес
Й сказав йому: «Вже треба».
Микола ГЛАДКИЙ, кандидат історичних наук,
доцент кафедри культурології та українознавства
ДДПУ імені І.Франка
|
| Категорія: Знай наших | Додав: Микола (17.03.2012)
|
| Переглядів: 1360
| Рейтинг: 0.0/0 |
| |
 | |  |
|
|
|
|
|
|
Випадкове фото
|
|
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
|
|
|
