Напевно ці маленькі квіточки пронизливо синього кольору знайомі багатьом: вероніка дібровна – дуже поширена рослина, яка зустрічається на лісових галявинах, на луках, зростає і в придорожній пилюці, і в траві під деревами і кущами.Це багаторічна трав'яниста рослина . Її квітки - яскраво-блакитні з темними смужками по пелюстках і світлим центром. Росте майже по всій території нашої країни на суходільних луках, узліссях, лісових галявинах, а також на полях і в степу.

Квітки розпускаються з квітня. Цвітіння може тривати до кінця червня. У похмуру погоду квіти, зазвичай, закриті. Віддає перевагу тіні або напівтіні.

 Її вважають одним з індикаторів кислотності: якщо на вашій ділянці в дикорослому вигляді зустрічається багато вероніки, це може свідчити про те, що рівень кислотності грунту підвищений, а значить, при підготовці грядок під овочі не зайвим буде додати золу або з осені провести вапнування.А ще по квіткам вероніки можна передбачати погоду: в сонячний день вони розкриті повністю, а до негоди закриваються, згортаються.

  На галявинах поблизу лісу в нашому регіоні можна зустріти чарівну квітку - Любку дволисту. Це легендарна, описана у віршах, творах, рослина. Блок присвятив їй цілу поему "Нічна фіалка". В.Сохоулін писав:" ця квітка виділяється так, якби на сільському гулянні, нарядному і різнобарвному, з'явилася заїжджаюча гостя в довгому білому платті і в білих рукавичках майже до плечей".

  Квітки мають чудовий запах, особливо присмерком і вночі, коли виділяється багато пахучих речовин. Тому в деяких місцевостях цю рослину називають ще нічною фіалкою.

  Занесена в Червону книгу. 

  Здавна рослині приписувалися чудодійні властивості - з неї варили приворотне і любовне зілля, тому й назвали його «Любкою», помічницею в любовних справах. За старих часів дівчатам давали бульби цієї квітки, щоб їх любили парубки. Але не тільки цим була знаменита любка-фіалка-орхідея. У неї в землі два коренеплоди: один білий, другий темний. Так от, знахарі говорили, що якщо провести білим бульбочок хрест навхрест по хворого місця, то забудеш і думати, що боліло. Про темний розповідати не хочу, він пов'язаний з недобрими побажаннями ворогові, але ж не всі вороги нам, кого ми вважаємо такими. Та й кому завгодно, хай і недругові, погані побажання посилати не варто, на мій погляд. 

  Ця рослина знайома з дитинства кожній людині. Її симпатичні кульки-квіточки рясніють на луках, полях, городах, лісах і навіть на узбіччях запорошених міських доріг, радуючи своїм ароматом і приємним кольором. У природі налічується більше 250 видів конюшини. У нас найчастіше зустрічаються червона (лугова) і біла (повзуча) конюшина.
  Але от про те, що конюшина є не тільки кормовою культурою, а ще й корисною лікувальною рослиною, можливо, багато хто навіть не здогадується. Хоча її використовували для лікування різних недуг ще в Стародавньому Китаї. Не забувають про конюшину і вітчизняні травники. Недарма вона входить до складу різних рецептів, популярних в народній медицині.