За переказами, колись чумаки їздили
по сіль аж до Криму і в дорозі зупинялись відпочитибіля джерела в долішньому кінці, де згодом спорудили
криницю. Звідти нібито й почалось село. Говорили: «Там добре гостити». Згодом
два слова злились і дали назву ДоброгостівДуже славилося своєю гостинністю наше село. Тут кожному, хто потребував підтримки, чим лише могли, допомагали, а бодай погостили чим могли, бо голодували люди. А, де тепер Уличне, не йшли, бо казали, що там «лячно». Від того й село так назване. Проте не все так просто і існують інші, більш обгрунтовані версії походження села. Про це читайте далі.
Світанок 7 березня 1947 року мешканцям Уличного запам’ятався надовго. Ледь стало світати, як у село прибуло чимало емгебешників. Кількома рядами вони оточили ґаздівство Миколи Шлабана, у якому, як згодом з’ясувалося, зимувало троє повстанців: Степан Кушнір – «Рак», господарчий референт Стрийського районного проводу, Микола Герасим’як і Микола Колодій, вихідці з Доброгостова.
Ще восени 1946 року М.Шлабан, який мав зв’язок із упівцями, облаштував для своїх друзів криївку у стодолі, що була на подвір’ї. Там повстанці зимували до лютого. З початком відлиги піднявся рівень грунтових вод, які затопили схрон. Микола Герасим’як захворів, опух і покрився гнійниками. Недуга підкралася і до його товаришів. А тому Микола Шлабан забрав повстанців до хати, привів до них сільського лікаря, який допоміг їм одужати. На жаль, у селі знайшовся зрадник, який за юдині срібняки доніс у МГБ про перебування бандерівців у хаті Шлабана.
Життя людини швидкоплинне. День минає за днем, події змінюють одна одну... У вирі повсякденних турбот час невпинний, його ніщо не може зупинити.
Сильнішою за час є лише пам’ять. Пам’ять буває різною... Однак, коли йдеться про людей, котрі жили поруч із нами, залишили слід у нашому серці, вона завжди є світлою. Коли йдеться про людей, котрі своєю працею залишили нащадкам написане слово, вона є доброю, вдячною.
Сказане прийшло на думку напередодні 15 січня 2012 року. Цього дня рідні, друзі, колеги вшановуватимуть пам’ять вихідця з села Доброостів Івана Григоровича Гарасим’яка, кандидата філософських наук, організатора і першого завідувача кафедри українознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Саме в цей день йому б виповнилося 70 років.
Цікавою архітектурною пам’яткою Дрогобиччини початку ХХ ст.
є храм Святої Параскеви, що знаходиться в с. Уличне.
Перша писемна згадка про церкву датується 1515 роком. Відомо, що, перша дерев’яна церква згоріла у 1836 р., а на її місці у 1848 р. побудовано нову дерев’яну, яка також згоріла від блискавки 14 червня 1891 р. У 1904 р. архітектор Василь Нагірний розробив проект нової мурованої споруди. Нагірний Василь Степанович (11.01.1848 – 25.02.1921) – знаний архітектор, народився на Львівщині. Навчався у Львівській технічній академії (1870 – 1871 pp.) і Федеральній політехнічній школі у Цюріху (1871 – 1875 pp.). Працював у Швейцарії, а з 1882 р. у Львові. Відзначався надзвичайною творчою працездатністю (спроектував і збудував понад 200 культових споруд). Застосовував форми неовізантійського і неоросійського стильових напрямків, неоренесансу і неороманіки. В проектах дерев’яних храмів вживав прийоми народного зодчества. За проектами В. Нагірного збудовані муровані та дерев’яні храми в багатьох селах сучасної Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини та республіки Польща. На основі проекту В. Нагірного у 1910 р. за стараннями отця Олексія Гоцького будівництво нової церкви було завершене.
У 1589 році люди з долин втікали від татарської навали в гори. Коли якась група вийшла на високий гірський діл, то люди побачили внизу гарну зелену улоговину, по середині яр. Сріблилася хвилями річка. Хтось вигукнув: "О, який гарний рів! Давайте тут поселимося”. Так і пішла, за легендою, назва нашого села Орів.
Із розповіді старожила Петра Грицика зі села Зимівки, урочище Соломіне: "На горі Гулярня є криниця – джерело – з дуже чистою і лікувальною водою (сприяє покращенню зору). Так цю воду використовував дідич Добуш для виготовлення високоякісної горілки. Ще перед відміною кріпацтва (тобто до 1848 року), дідич повіз до Дрогобича збувати горілку, а селяни-кріпаки, які були невдоволені його жорстокістю, потруїли 12 його псів, що сторожували гуральню, а саму гуральню спалили. Повернувшись, дідич застав одне згарище і, боячись наруги і над собою, виїхав звідтам назавжди. ...
Саме про те, де і які пам'ятники у вигляді писанок встановлені у світі, а також про історію виникнення і символічне значення писанки і піде мова в цій статті.
На
Львівщині у передгір’ях земних Карпат розкинулось одне із старовинних
українських міст - Дрогобич.
Історичні
джерела і матеріали археологічних розкопок свідчать, що
Дрогобич мав багатовікову історію. Народ склав легенду про те, що Дрогобич
- це "другий Бич , заснований поблизу міста Бича, зруйнованого
ханом Буняком Шолудивим.
