Кожна назва будь-якого поселення – єдина і неповторна. Допитливі люди не раз ставлять собі запитання: "А чому воно так називається?” На допомогу приходять старожили, які оповідять легенду чи якийсь переказ. Скільки легенд і переказів, стільки суперечливих тверджень. Часто на один населений пункт їх призбирається декілька. Деякі назви поселень сягають таких віддалених часів і часом є уламками давно зниклих мов, що годі й сподіватися на їх остаточне і ймовірне тлумачення. Що ж до суперечливих думок, легенди й перекази дуже своєрідно пояснюють непояснене – і в цьому полягає їхня цінність, адже це пам'ять народна.

Давайте полиньмо чи перенесімося у дивовижний та чарівний світ народних переказів та легенд, у яких народ, у міру поінформованості, знань, уяви, намагається пояснити назви своїх поселень. Кожна назва – це пам’ятка своєї епохи і не треба її переінакшувати, підправляти під сучасні стандарти та смаки. Деякі перекази, легенди, на перший погляд, видаються наївними, непереконливими. Але мають сотні років історії і є фольклорно-мовленнєвими пам’ятками. Зараз цією ділянкою дослідники не дуже цікавляться. А тим часом легенди та перекази йдуть у небуття. Стоїть завдання їх хоч зафіксувати.

        Світлим постатям європейської культури ми, українці, з гордістю можемо протиставити особистість європейської величини, провідного діяча спортивно-гімнастичного руху України, теоретика та ідеолога, організатора українського сокільства Івана Боберського. Ім’я його, ще донедавна забуте, нині є національною славою нашої держави.

Боберський Іван (4 серпня 1873 р. - 17 серпня 1947 р.) відомий український громадський діяч, один з засновників українського спортивного руху. Народився в с. Доброгостів Дрогобицького району на Львівщині у родині священика. Навчався в університетах Львова, Відня і Граца. Перебуваючи в Західній Європі, вивчав нові форми і методи фізичного виховання. В 1890-1914 викладав німецьку мову і фізичну культуру в Академічній гімназії у Львові. Став одним з організаторів сокільсько-стрілецького руху, в 1910-1914 - голова «Сокола-Батька». Редагував періодичні видання: «Вісті з Запорожжа» (1910-1914) і «Січові вісті» (1912-1914). На поч. першої світової війни увійшов до складу Бойової Управи УСС. з 1915 - член Головної Української Ради. В 1918-1919 - референт пропаганди у державному секретаріаті військових справ ЗУНР. В листопаді 1920 за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР виїхав до США. 3 1922- секретар представництва ЗУНР у Канаді. Брав активну участь у житті української діаспори в Америці. В 1931 повернувся в Європу. В 1932-1947 жив у м.Тржичі (Югославія). Автор поручників з фізичного виховання - «Забави й ігри рухові» (1904-1905). «Копаний м’яч» (1906) та ін.

Продовження (част.3), таблиця захворювань

http://bystryi.at.ua/publ/cikave_z_usikh_usjud/zdorov_39_ja/zv_39_jazok_khvorob_iz_svitogljadom_dlja_chogo_ljudi_khvorijut/13-1-0-21Продовження (част.2), таблиця захворювань

Чому люди хворіють? Цим питанням задається людство з давніх-давен. Воно знайшло відображення в світових релігіях, наукових працях. І кожна людина за своє життя не раз хворіє. Тільки стоїть це питання не зовсім правильно. Середньостатистична людина питає - чому я хворію? Насправді ж треба питати себе - для чого?

Як вважає, керівник проекту "Психологія Третього Тисячоліття ", психолог, кандидат філософських наук Олег Гадецький, наші хвороби - це наші найкращі вчителі. Тобто, та чи інша хвороба - це знак, що ми живемо неправильно і треба щось міняти.