Любка дволиста – багаторічна трав’яниста рослина, що зазвичай сягай заввишки від 20 до 50 сантиметрів. Має два неподілених бульбових кореня. Щорічно у рослини одна бульба відмирає, а на зміну їй наступного року виростає нова бульба.

Цвітіння любки дволистої припадає на червень-липень, а плодоношення на серпень-вересень. Рослини запилюються нічними метеликами, для приваблення яких квітка виділяє приємний аромат. Вдень він ледь відчутний, а в присмерку значно посилюється. Крім того, зорієнтуватися комахам допомагає химерна форма квітки, що також нагадує метелика, і її білий колір, добре помітний вночі. Насіння проростає лише за наявності гриба. Проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, перше цвітіння настає в 11-річному віці, а загалом рослина живе до 27 років.

Любка в легендах і переказах
  Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли коні та й самі люди стомились, коли не лишилося зовсім харчів, татарський бей махнув рукою: нехай тікають - все одно у степу пропадуть без їжі.
  А козаки і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу, бульбочки. Почали оті бульбочки запорожці жувати - втамували голод, поволі стали повертатися сили… Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони козаки розбили.
  Не раз і не два ставали козакам у пригоді чудодійні бульбочки. Оберігали вони свої амулети, навіть на допитах не відкривали таємницю своїх кульок на шиї. Та все ж татари вивідали таємницю. Дізналися, що це - висушені бульбочки любки дволистої. І почали при собі такі амулети носити. А то, що в степах любка не росте, змушувало добували її у лісових районах України. Відтоді орда грабувала не лише населення, а й ліси, вивозячи з собою бульбочки чудодійної рослини.

Дослідження показали, що всього 40 г порошку бульб любки на молоці або воді здатні цілу добу підтримувати сили людини на належному рівні. Саме тому салеп ставав головним елементом продовольчих запасів у тривалих походах.

Чим багата?
Лікарською речовиною в цій рослині є бульби. Бульби містять слиз (до 50%), крохмаль (близько 27%), цукок, білки.

Що лікує?
Народними цілителями застосування любки дволиста рекомендується при: 

Дизентерії;
Гастритах;
Ентероколітах;
Анемії;
Циститах;
Кишкових кровотечах;
Виразкових дефектах ШКТ;
Колітах;
Діареї різної етіології;
Гінекологічних ураженнях;
Інтоксикації;
Фурункульозі;
Застудах;
Статевому безсиллі;
Зубного болю;
Нервовому виснаженні.

Слизові відвари і слизу з порошку бульб любки дволистої застосовують при лихоманці, зубному болі, великій кількості жіночих хвороб, запаленнях сечового міхура, при отруєнні різного роду отрутами, нервових виснаженнях, судомах, гнійниках, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, статевому безсиллі, паралічі, ранах, запальних вогнищах і проносах. Також препарати любки можуть бути хорошим протизаплідним засобом.

Кулінарія.
З перетертих  у борошно та  зварених із медом сушених бульб  на Сході  здавна готують популярний напій - салеп. Народи Кавказу  бульби любки додавали у супи, премелювали в борошно , робили з них желе.

Як заготовляти?
Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.

Кілька рецептів народної медицини:
"Кокуй"
1 ч.л. порошку бульб збовтати в склянці киплячої води, гарячого молока або бульйону. У суміш можна також додати 1 ст.л. вина. Приймати суміш всередину по чверті склянки 3-4 рази на добу. 

 Слиз (Mucilago Salepi) 
2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.

Настоянка
Щоб приготувати настій з любки, потрібно залити склянкою окропу чайну ложку тонко подрібнених бульб, потім залишити цю суміш на 16 хвилин в теплому місці, щоб настоялась. Пити такий настій рекомендується в гарячому вигляді. А ось при дитячих проносах настій краще приймати охолодженим.

При лихоманці, зубного болю, жіночих хворобах, ранах, запальних вогнищах, гнійники, при отруєннях отрутами:
Відвар бульб рослини: береться порошок бульб від 3 до 10 гр. збовтувати в 10 частинах холодної кип'яченої води, потім додається 90 частин окропу і знову збовтувати, до тих пір поки не вийде одноманітна, густувата, безбарвна і трохи прозорий слизова рідина. Застосовувати 3 рази в день по 1 столовій ложці.

У народній медицині клубнекорні любки також прикладали на хворі зуби. 
Салеп любки жували і при занепаді сил, оскільки він містить значну кількість крохмалю, а також цукор і білки.