Напередодні цьогорічних свят жителі Доброгостова і Бистрого отримали  чудову збірку українських колядок під назвою «…Хай луна колядка в небесах», упорядником якої став кандидат історичних наук, доцент Гладкий Микола Іванович, який у 2004 році захистив кандидатську дисертацію  "Традиційне скотарство населення в середньому Поліссі (друга половина ХІХ – перша третина ХХ століття)”. Має 28 наукових праць.

Коляда – це особливий період в житті кожної української родини. Здійснивши відповідні приготування, ушанувавши пам'ять померлих предків, виконавши традиційні ритуально-магічні дії, сім’я збирається до вечері, по завершенню якої починають колядувати. І всі наступні святкові дні, зібравшись переважно в родинному колі, колядують, прославляючи народження Ісуса Христа, величаючи Богородицю, тим самим вшановують господарів цієї оселі. І спільна коляда єднає покоління, виховує дітей. Виконання цих творів сприяло святковому настрою, гуртуванню учасників цих урочистостей. Святкові дійства представляють традиції, історичні витоки яких кореняться в глибинних шарах народної пам’яті.  Вони доповнюються величезними піснеспівами колядками, колядками, щедрівками. І фрагмент однієї з них – «Ніч над Вифлеємом» - винесений в назву цього збірника. Вірування в магічну силу слова, з допомогою якого можна домогтися бажаного результату, ліризм душі українців, відчуття мелодики мови і краси слова зумовили розвиток традицій колядування.    Історія фіксацій колядок достатньо давня. Зокрема, ще в 1963 році був записаний текст першої колядки. В кінці XVIII століття,  у час активної фольклоризації церковно-християнських колядок і щедрівок, «потужний слід у цьому процесі залишив почаївський «Богогласник», уперше опублікований 1791 р.», а згодом неодноразово перевиданий. Упродовж XIX-XX століття фольклористи фіксували численні варіанти колядок, які широко побутували у народному середовищі. Перше наукове видання творів цього жанру здійснив видатний український етнограф, фольклорист Володимир Гнатюк. Важливим здобутком української фольклористики є об ‘ємна публікація колядок і щедрівок, підготовлених Олексієм Деєм. У цьому академічному виданні включено і низку колядок, записаних у свій час І.Франком, В.Левинським, О.Роздольським та іншими у селах Нагуєвичі, Новий Кропивник, Дорожів, що на Дрогобиччині.

   В час після проголошення незалежності України інтерес до цього виду народної творчості зріс, що було викликано внутрішнім потягом людей до духовності, прагненням до збереження культурних національних традицій та відновлення втрачених

   В своїй збірці Микола Іванович описує і аналізує походження і історичний розвиток колядування в Україні від найдавніших часів до сьогодення, охарактеризовує саме явище колядування, показує основні сюжетні мотиви українських колядок, регіональні особливості колядок на Дрогобиччині і, зокрема, в Доброгостові. 

   Минулого року, напередодні Різдвяних свят, вийшло друком перше видання цього збірника. Колядки, опубліковані тут, записані від жителів села Доброгостів. Частина з них – загальновідомі, частина – краще збережена в Доброгостові.

   Видання було адресовано односельчанам, котрі схвально зустріли появу цього збірника. Однак, невеликий тираж не в повній мірі задовольнив запити людей. Крім того, збірник викликав зацікавлення у мешканців навколишніх сіл. Інтерес до нього проявляли жителі інших регіонів України. Враховуючи це, виникла потреба у другому виданні збірника колядок, яке й підготовлене.

   Частину творів, вміщених у збірнику, записано з власної пам’яті автора, частину від його мами – Розалії Миколаївни (1940 р.н.) . Добрими знавцями в селі є подружжя Миколи і Галини Дутки (1958 і 1963 р.н відповідно). Значно полегшили справу запису редагування фольклорних текстів рукописні збірки, які достатньо широко побутують в селі. Зокрема, упорядник скористався збірками, які у свій час уклали Білик Марія Михайлівна (1963 р.н.), Равлик Галина Миколаївна (1976 р.н.).

   Однак найповніші записи наших колядок, щедрівок, вінчівок було зроблено Фаримою Василем Кириловичем (1938 р.н.), котрий більше двох десятків років був дяком сільської церкви в Доброгостові. У 5 записних книжках ним було зафіксовано численні тексти творів, в тому числі й ті, які нині вийшли з активного вжитку, хоча вони ще були популярні в XIX – початку XX ст.

   У процесі підготовки цього збірника було проведено дослідження текстів творів, які колядують жителі сусіднього села Уличне. Отримані від Пилат Оксани Мирославівни (1971 р.н.) та Стефанків Оксани Іванівни (1968 р.н.) матеріали представляють рукописні збірки загальним числом до 40 творів. Їх аналіз засвідчив про побутування майже одних і тих колядок в обох населених пунктах, що є цілком зрозумілим. Разом з тим в процесі співставлення текстів виявлено низку варіантів цих відмінностей. Крім цього у цей збірник включено три колядки, які не відомі жителям села Доброгостів.

   Звичайно, публіковані тексти добре відомі і в інших місцевостях, а деякі, очевидно, мають і загальноукраїнське поширення. Про це свідчать публікації колядок у різних збірниках. Водночас, в процесі співставлення текстів із тими, які опубліковані іншими дослідниками, виявлені численні відмінності. Це дозволяє говорити про варіативність побутування цих фольклорних творів, і місцями і про їх значно краще збереження у народній пам’яті земляків.