1  квітня  2014  року Кабінетом Міністрів України була  схвалена  Концепція  реформування місцевого  самоврядування  та  територіальної  організації  влади   в  Україні та затверджено План заходів з її реалізації (розпорядження КМУ №591-р від 18.06.2014). Відповідно  до  цього  плану  було  внесено  зміни  до  Бюджетного  та Податкового  кодексів  України,   якими  здійснено  перший  етап  бюджетної децентралізації.  
5 лютого 2015 року Парламентом  ухвалено  Закон  України  «Про  добровільне  об’єднання територіальних громад», а Урядом для    забезпечення його    реалізації    затверджено    Методику    формування спроможних  територіальних  (постанова  КМУ  №214  від  08.04.2015).  Саме ці акти визначають,  яким чином має відбуватись об’єднання громад для того, щоб вони стали спроможними. 
  Спроможною  територіальною  громадою  є  така  громада,  в  якій  місцеві джерела  наповнення  бюджету,  інфраструктурні  та  кадрові  ресурси  є достатніми  для  вирішення  її  органами  місцевого  самоврядування  питань місцевого  значення,  передбачених  законодавством,  в  інтересах  жителів громади.
Методика містить ширше визначення спроможної територіальної громади —  «територіальні  громади  сіл  (селищ,  міст),  які  в  результаті  добровільного об’єднання   здатні   самостійно   або   через   відповідні   органи   місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти,     культури,     охорони    здоров’я,     соціального    захисту,     житлово-комунального  господарства,  з  урахуванням  кадрових  ресурсів,  фінансового забезпечення   та   розвитку   інфраструктури   відповідної   адміністративно-територіальної одиниці». 
  За  Європейською  хартією  місцевого  самоврядування,  яка  є  частиною законодавства України,  місцеве самоврядування  –  це  «право і спроможність органів місцевого самоврядування  …  здійснювати регулювання і управління суттєвою  часткою  суспільних  справ,  які  належать  до  їхньої  компетенції,  в інтересах місцевого населення». 
  На сьогодні переважна більшість територіальних громад України, маючи право  вирішувати  питання  місцевого  значення,  неспроможна  їх  виконувати через брак власних коштів, занепад або відсутність інфраструктури (необхідних будівель,  споруд,  доріг  тощо),  а  також  брак  кадрів  відповідної  кваліфікації.  Тому  значна  частина  питань  місцевого значення  не  вирішується  належним чином   –   не  утримуються   приміщення  шкіл  і   лікарень  та   інші   будівлі комунальної   власності,    не   забезпечується   благоустрій   території,    нічне освітлення вулиць тощо.  
  Метою реформи  місцевого  самоврядування є,  передусім,  забезпечення його  спроможності  самостійно,   за  рахунок  власних  ресурсів,   вирішувати питання  місцевого  значення.  
  Йдеться  про  наділення  територіальних  громад більшими ресурсами та про мобілізацію їхніх внутрішніх резервів. Перш за все мова йде про зарахування до їхніх бюджетів 60% податку на доходи   громадян.   З   додаткових   ресурсів   у   ході   реформи   місцеві   ради отримують власний земельний податок, ставки якого на своїй території кожна рада  встановлюватиме  самостійно.  При  цьому  до  юрисдикції  кожної  ради передаються всі землі відповідної громади, в тому числі й за межами населених пунктів.   Також   запроваджується   обов’язковий   у   країнах   зі   спроможним місцевим самоврядуванням місцевий податок на нерухоме майно. Рішення про його  запровадження  та  про  його  ставки  кожна  місцева  рада  теж  приймає самостійно.   Громада  отримує  також   5%   від  продажу  пального  на  АЗС, алкогольних  та  тютюнових  виробів.   Крім  того,   за  бюджетами  місцевого самоврядування  залишаються  такі  джерела,   як  раніше  закріплені  місцеві податки і збори. 
Однак, навіть наділення цими ресурсами переважної більшості наявних дрібних територіальних громад їхньої спроможності не забезпечить. Надмірна частина  ресурсів  у  таких  громадах  і  далі  витрачатиметься  на  утримання управлінського апарату, а для реалізації серйозних проектів місцевого розвитку коштів не вистачатиме. Тому реформа місцевого самоврядування, враховуючи позитивний  як  європейський,  так  і  власний  історичний  досвід,  передбачає об’єднання (укрупнення) територіальних громад.  При  цьому  за  кошти  платників  податків  утримуватиметься  одна  рада, один голова,  один виконком,  а не декілька  –  що збереже кошти для реальних справ. З більшої території до місцевого бюджету можна зібрати значно більші податкові  обсяги.  Це  дозволить  місцевим  радам  об’єднаних  громад  вже  в найближчому  майбутньому  забезпечити  додатковими  робочими  місцями  їх жителів та значно покращити стан населених пунктів, а значить, і якість життя громадян. 

  Укрупнення території громад не може бути довільним,  воно має свої логічні межі.  Відстань від центру громади до її найдальшого населенного пункту має бути такою, щоб у екстрених випадках її не довше ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда,  швидка допомога,  поліцейський патруль. Допомога, надана через більший проміжок часу, різко втрачає ефективність. 
Питання  визначення  меж  нових,  об’єднаних  громад  вирішуватиметься органами влади обласного рівня з урахуванням як об’єктивних критеріїв, так і думки громадян. 
  Після консолідації громад села, які не матимуть власних сільрад, будуть представлені в місцевій раді своїми депутатами,  а у виконкомі  –  сільськими старостами. Старости та депутати здійснюватимуть зв’язок між односельцями і владою  громади  та  вирішуватимуть  різні  проблеми  його  жителів  у  раді  та виконкомі. 
  До центрів спроможних громад  (тобто ближче до громадян,  що живуть поза райцентрами) будуть перенесені з районних центрів місця надання низки важливих послуг – адміністративних, соціальної допомоги через територіальні центри,  пожежні,  правоохоронні,  санітарно-епідеміологічної служби тощо.  У разі  нестачі  приміщень,  інших  елементів  інфраструктури  для  надання  всіх необхідних послуг громадам надаватиметься допомога з державного бюджету на їх придбання чи побудову. 
  Об’єднання громад як ключовий елемент реформи має бути здійснене до чергових  місцевих  виборів,  що  відбудуться  в  жовтні  2015  року.  Нові  ради,  обрані вже в об’єднаних громадах,  отримають нові повноваження та суттєві ресурси. 
Згадане ресурсне забезпечення та обсяг повноважень отримають лише ті громади, які об’єдналися відповідно до Закону України «Про  добровільне  об’єднання територіальних громад» та Перспективного плану формування територій громад,  підготовленого  відповідно  до  вимог  урядової Методики.  Таким чином,  головним документом для формування спроможних громад   є   Перспективний   план,   який   розробляється   та   затверджується відповідно до ст. 11 Закону України «Про  добровільне  об’єднання територіальних громад»і має жорстко відповідати вимогам Методики. 
  За своєю суттю Перспективний план – це бачення державою ефективного територіального  устрою  на  базовому  рівні  в  межах  відповідної  області. 
  Перспективний   план   розробляється   з   метою   формування   територіальних громад (за відповідними типами – сільські, селищні, міські), органи місцевого самоврядування яких спроможні виконувати всі функції, покладені законом на них.  
  Перспективний  план  охоплює  всю  територію  області,  розробляється  і приймається для того,  щоб у регіоні не залишалося неспроможних громад  – таких,  чиї  органи  місцевого  самоврядування  не  мають  власного  ресурсного забезпечення,  достатнього  для  виконання  власних  повноважень  з  вирішення питань місцевого значення. 
  До цього часу триває процес формування проекту перспективного плану об’єднання територіальних громад Львівської області. Після численних обговорень, узгоджень, нарад з розгляду різноманітних проектів та пропозицій на території Дрогобиччини пропонується зберегти чотири міські (Дрогобич, Стебник, Борислав, Трускавець) та утворити 10 сільських об’єднаних територіальних громад: Східниця (смт. Східниця, села Новий Кропивник, Перепростинь, Гута, Підсухе, Бистриця Гірська, Довге Гірське, Старий Кропивник, Рибник, Опака), Нагуєвичі (села Нагуєвичі, Ясенця Сільна, Попелі), Модричі (села Модричі, Станиля, Дережичі, Монастир Дережицький), Уличне (Уличне, Доброгостів, Бистрий), Підбуж (селище Підбуж, села Сторона, Смільна, Жданівка, Залокоть, Уріж, Винники, Мокряни, Підмонастирок), Лішня (села Лішня, Монастир Лішнянський, Медвежа, Унятичі, Брониця, Долішній Лужок, Ступниця, Сілець, Котоване, Бистриця, Новошичі, Ортиничі, Биків), Меденичі (селище Меденичі, села Довге, Опарі, Ріпчиці, Летня, Рівне Коросниця, Літиня, Городківка, Солонсько, Далява), Грушівська (села Грушів, Тинів, Зади, Волоща, Ролів, Добрівляни, Верхній Дорожів), Нове Село (села Нове Село, Болехівці, Верхні Гаї, Нижні Гаї, Бійничі, Почаєвичі, Раневичі), Рихтичі (села Рихтичі, Хатки, Воля, Михайлевичі, Вороблевичі, Снятинка, Залужани, Старе Село). Правда, не знайшли порозуміння щодо майбутнього адміністративного центру голови Доброгостова та Уличного, Новокропивницький сільський голова вважає, що потрібно об'єднуватися навколо його села, а не Східниці, є питання щодо приналежності Раневич та Почаєвич, які більш інтегровані до Дрогобича, аніж до Болехівської сільської ради, та інше. 
Виконком Дрогобицької міської ради вважає доцільним під час розробки та формування проекту перспективного плану спроможних громад Львівської області передбачити можливість збереження самостійної територіальної громади м.Дрогобич. 
Місто районного значення Стебник, яке підпорядковане Дрогобицькій міській раді, доцільно вивести зі складу Дрогобицької міської ради  (через внесення відповідних змін до адміністративно-територіального устрою України) для утворення об’єднаної територіальної громади  у складі: міста Стебник та, можливо, окремих сіл Дрогобицького району: Доброгостів, Бистрий та Уличне з адміністративним центром об’єднаної територіальної громади у м.Стебник.
  Наприкінці травня обласна адміністрація винеcла на схвалення обласною радою узгоджений проект перспективного плану об’єднання територіальних громад Львівської області. У нашій області запропоновано сформувати 136 територіальних громад: Перемишлянський район – 4 громади, Буський – 3, Городоцький – 5, Дрогобицький – 14, Жидачівський – 3, Жовківський – 7, Золочівський – 4, Кам'янка-Бузький – 4, Миколаївський – 4, Пустомитівський – 12, Радехівський – 6, Мостиський – 5, Самбірський – 7, Сколівський – 8, Старосамбірський – 6, Стрийський – 10, Турківський – 8, Яворівський – 13, Бродівський – 5, Сокальський – 7, а також місто Львів. Зараз на Львівщині є 710 міських, сільських та селищних рад. 2 червня 2015 року Львівська обласна рада, розглянувши проект перспективного плану об’єднання територіальних громад Львівщини, відправила його на доопрацювання. Також було вирішено звернутися до селищних та сільських голів, аби вони організували громадське обговорення реформи на місцевому рівні. Після обговорення та доопрацювання перспективний план об’єднання територіальних громад має бути знову розглянутий на сесії обласної ради 16 червня.
  У випадку прийняття позитивного рішення обласною цей план буде подано на затвердження до  Кабінету Міністрів України.