24 серпня, в День Незалежності, у Рівному в рамках Міжнародного кінофестивалю фестивалю «Dream Sity («Місто Мрій») відбулася світова прем’єра повнометражного драматичного фільму «Осінні спогади» ірано-чесько-українського виробництва, зйомки якого минулого року проходили в селах Бистрий та Доброгостів.

  В прокат фільм вийде у вересні. Це історія кохання і спогадів трьох людей, життєві стежки яких перетнулися в Прикарпатті.

  У цій стрічці мінімум діалогів, історій про війну та біженців – хоча це основа сюжету. На першому плані - кохання. А ще у ній багато хорошої музики, деталей, міміки, жестів, поглянувши на які, все стає зрозуміло без слів.

  У фільмі є кілька головних героїв. Перший – це молодий український музикант, праобраз піаніста з Майдану (пам’ятаєте того, що в балаклаві грав? – прим, ред.). Після поранення у зоні АТО він потрапляє у Західну Україну на лікування, де знаходить нових друзів і закохується в молоду іранську дівчину-біженку. Але її також кохає його новий товариш – старший за віком чоловік, місцевий скульптор, який пережив особисту драму і намагається почати життя спочатку.

  В процесі зйомок, жодних будинків спеціально під сюжет не будували, використовували уже існуючі. Іранський режисер фільму Алі Факхр Мусаві хотів, аби усе було «живе» і повсякденне.

  Взагалі це спільний проект трьох країн – України, Ірану та Чехії. За словами режисера, спочатку його мали знімати у Франції, але згодом вирішили все ж таки створити українську історію.
«Цей фільм, сподіваємося, приверне увагу до ситуації в наших країнах. Проблеми війни та біженців. Ми хотіли показати все на основі життєвих історій реальних людей, хоча звісно образи у фільмі зібрані»,- розповідає Алі Факхр Мусаві.

  На прем’єру стрічки, яка відбулася в рамках відкриття Міжнародного кінофестивалю «Місто мрії», приїхала більша частина знімальної групи. Зокрема, актори фільму, які зіграли головних героїв - Олександр Ігнатуша, Дмитро Лінартович та Тетяна Юрікова.

  «Мій герой не такий простий, як може здатися на перший погляд. Його життєва історія дуже заплутана. Після того, як він поховав свою кохану дружину, ще кілька років її оплакував. Потім зробив з її кімнати справжню «молитовню». А ще до того, мав інтимні стосунки з її рідною сестрою, яка народила від нього сина»,- розповідає про свого героя Олександр Ігнатуша.

  Його персонаж, мабуть, найбільше у фільмі ділиться своїми роздумами над життям. На відміну від героя Дмитра Лінартовича, який на екранні дуже мовчазний, хоча в його погляді можна прочитати все. У житті актор навпаки - емоційний та балакучий. Кілька місяців тому Дмитро був мобілізований і проходив підготовку на Рівненському полігоні. Нині ж продовжує «служити» на військовому радіо і телебаченні. Каже, що це йому допомогло краще зрозуміти свого героя.

  «Я багато спілкувався з учасниками АТО, слухав їхні історії. Тому вже дуже добре їх відчуваю. Мені це допомогло під час зйомок. Сьогодні я вперше побачив змонтований варіант фільму і зрозумів, що ми таки правильно зробили, що не побоялися експериментувати. Скажу чесно – мені не соромно за цю роботу»,- зауважує Дмитро Лінартович.

  Окремо варто відзначити операторську роботу. Фільм знятий практично без зйомки на рівні очей, натомість багато планів знизу та крупних, які акцентують увагу на деталях, які доповнюють сюжетну лінію.

  У широкий прокат фільм планують запустити вже з наступного місяця.