У п’ятницю (30 липня 2010 року) дрогобичани і гості міста стали свідками міського "наасфальтного живопису" - хто проїжджав дорогою на Трускавець ("трускавецька гірка"), не міг не помітити малюнків на асфальті. 

На проїжджій частині вулиці Трускавецької трудлася величезна група дітей - учасників фестивалю "Інше місто". Хлопці та дівчата на честь приїзду делегації УЄФА малювали на дорозі "кардіограму Дрогобича". Це величезний малюнок довжиною 1800 метрів зі зображенням символів Символів міста: храмів та інших пам’яток архітектури, а також футбольних символів. Вони трудилися з таким запалом та ентузіазмом, з такою Любов’ю, що водії автомобілів, які проїжджали повз них, не могли дивитися на це дійство без захоплення. А дехто й повертався з упаковкою води чи квасу, щоб бодай таким чином підсобити «пришельцям» з «Іншого міста»
«Пришельці» - це дівчата та хлопці віком від 17 до 20 років, які стали учасниками фестивалю «Інше місто». Фестивалю, який організували самі й показали заіржавленій свідомості представників старшого покоління, що не все вимірюється вмістимим гаманців, бо є щось набагато вище від цього.

Трапилося це спонтанно. Відбувалася прес-конференція, на яку запросили відомого дрогобичанина Хосе Турчика. Хосе Йосипович запропонував дітям зробити щось таке після чого про них заговорив би весь світ. Що дозволило б їм увійти в Книгу Рекордів Гіннеса. Діти вхопилися за цю ідею. А в той час мер Микола Гук попросив допомогти містові прийняти делегацію УЄФА. Це теж стало підказкою. Вночі обидві пропозиції зв’язалися докупи – ідея вразити функціонерів від футболу й водночас увесь світ «кардіограмою Дрогобича», виконаною на асфальті, прийшла до голови Мирона Загайського.
А далі настав технічний бік страви. З допомогою керівника видавництва «Коло» Миколи Походжая та викладача Дрогобицької художньої школи Олесі Загайської роздобули 7 відер фарби та 80 пензлів і навчили деяких із 100 учасників цієї акції малювати. Запал був таким великим, що молоді люди сприймали науку буквально на льоту. Тому з половини десятої ранку до половини четвертої вони створили диво – розмалювали 1 км 800 метрів дороги.

Коли інспектор УЕФА Лукас Акерман їхав цією дорогою на оглядини нашого стадіону, він не міг бачити ні нескошеної обабіч дороги трави, ні не поштукатурених фасадів, бо його увага була прикута до «кардіограми Дрогобича». Пізніше функціонер УЕФА в розмові з дрогобицьким фотохудожником Ігорем Фецяком признався, що глибоко вражений від побаченого. За його словами в Європі такого ентузіазму тепер не побачиш.

Проте, якби представник цієї серйозної футбольної організації затримався у нас на кілька днів, то побачив би не менший «ентузіазм» в очах людей старшого покоління, коли в неділю вони замальовували на цьому малюнку хрести й усе, що про них нагадує: віконні рами, антени й навіть латинські літери «t».
Так відреагували на творчість молодих парафіяни храму Іова Почаївського УПЦ Московського патріархату – найменшої, та схоже найбільш ортодоксальної християнської спільноти на Дрогобиччині.
А тим часом молоді художники зібралися під ратушею й ледь не плакали. Вони вважали, що з їхнім творінням розправляються безцеремонно й навіть жорстоко. Були моменти, коли найбільш гарячі юнаки хотіли піти на вулицю Трускавецьку й стати на захист «Кардіограми міста». Та їх стримували старші. Зокрема, Микола Походжай закликав конфліктні питання вирішувати мирно. Отож, для мирного врегулювання конфлікту на переговори пішли Микола та Наталка Походжаї, Олеся Сікора, Хосе Турчин та Богдан Гринчишин. Однак їхніх аргументів не почули.
Не могли почути люди, які отримали благословення свого батюшки Миколи Мандзюка на те, щоб іти й замальовувати всі хрести.
Натомість отець Юрій, який представляє УГКЦ, заявив на спеціальному круглому столі з цього приводу, що на його думку, діти не просто показали, що місто живе – вони продемонстрували, що Дрогобич є християнським, малюючи не казино, а сакральні споруди. А православним УПЦ (МП), які рвуться до боротьби з проявами лихого, він порадив провести акцію протесту проти глуму над хресними знаменнями виробників горілки, які на пляшках наклеюють етикетки з християнськими святинями, а потім ці пляшки опиняються на смітниках.
Голова єврейської громади міста Йосиф Карпін наголосив, що спірним є питання, чи варто малювати зображення сакральних споруд на землі. Та, на його думку, приємно, що в місті є ініціативна молодь, якій небайдужа історія Дрогобича.

Олеся Сікора розповіла, що перед початком круглого столу мала розмову з ректором духовної семінарії о.Мироном Бендиком і передала суть розмови. Як розповіла пані Олеся, богословські та мистецькі погляди, на думку відомого в Дрогобичі богослова, не завжди сходяться. Але в "кардіограмі міста", вважає він, негативу не було, бо зроблена вона з любов'ю.

За матеріалами газети "Вільне слово".