Як довго можна милуватися зоходом сонця, як безкінечно можна слухати зозулю, так безперервно і захоплено можна розказувати про Оксану Іванівну ЖАГАЛЯК - вчителя математики від Бога, прекрасну людину, чудову жінку. Так, це в ній є гармонія краси: душі, тіла і помислів.
Добра людина завжди прикрашає собою місце праці, село, в якому живе, своє обійстя. Оксана Іванівна це робить з 1971 року, оселившись тоді в Доброгостові та переступивши поріг Доброгостівської школи. Всесторонньо обдарована, сорок років відтоді віддає себе людям, що має:учням - знання, досвід і мудрість; колегам - тепло; друзям - дзвінкий сміх і радість; односельчанам - усмішку і спокій; рідним - затишок; Богу - щиру молитву.
І здається, що це Джерело Скарбів ніколи не зміліє, бо навчена гідно та терпеливо нести і свої, і чужі хрести.
Народилась Оксана Іванівна в с. Уличне. її день народження співпадає з Днем вчителя. І це, мабуть, невипадково.
Як згадує ювілярка, після закінчення школи документи подала до механічного технікуму. Але директор школи Нестор Гамаль змусив її забрати документи, переконавши втому, що бачить ї їв майбутньому лише вчителем. Вибір було зроблено і за нього донині вдячна долі.
В Оксани Іванівни особливе ставлення до сиріт, оскільки сама стала півсиротою ще в лоні матері. Батько був засуджений і вивезений на каторжні роботи в Сибір. Так і не повернувся. Але юна дівчина постійно відчувала Божу опіку над собою, сиротою, і Ангели вели її життєвою дорогою. Такою і виросла: надзвичайно скромною і працелюбною, життєрадісною і дзвінкоголосою.
Живе в гармонії не лише з власною совістю, а й з природою, лісом. Бо, щоб відчувати красу, не обов'язково родитись Леонардо, треба мати лише таку широчінь душі, як вона, \ таке, яку неї, тонке, як струна, та гаряче серце. Треба мати таку ж нестримну енергію і жагу до життя.
Оксана Іванівна завжди повертається з лісу з повним кошиком. Мабуть, кожне дерево, поляна і кожен кущик тримає дари для неї. І це справедливо. Вона це заслужила.
Ніхто не бачив її гніву, не чув образливого слова. Ніхто не знає, коли вона сумує чи плаче. Кожна клітинка її плоті випромінює всім лише тиху радість, ніжне смирення і спокій душі.
Це лише Оксана Іванівна може працювати безоплатно для учнів в післяурочний час, придумувати цікаві гуртки та консультації. Тому й не дивно, що біжать до неї всі діти. Це лише вона може безкорисливо працювати дома з учнями і зі студентами круглий рік. Але, як каже ювілярка, "Від того я і щаслива, бо відчуваю, що потрібна іншим".
Так, це лише вона здатна звільнити місце праці за власним бажанням, розуміючи, що працювати треба молодим. Тому і продзвенів дзвінок 1 вересня без улюбленої Вчительки. Осиротіла школа на таку чудову людину. Та учні ідуть по науку до Оксани Іванівни додому. Тому і буде наша вчителька завжди молодою.
Неможливо помістити в газету численні відгуки і побажання її випускників та теперішніх учнів. Ось лише окремі з них:
Марія Кушнір. Оксана Іванівна володіє непідкупним, а справжнім авторитетом. Дивно, як в одній людині переплелись і сильний розум, і мудрість, і доброта, і вимогливість. Вона завойовує серця дітей увагою до них і до їх життя. Ця увага дуже щира і це учні відчувають. Вчителька знає, чого хоче кожен учень, знає труднощі кожного. Різні шкільні неприємності не були для неї несподіванкою, бо, як класний керівник, вміла передбачити їх і запобігати їм. Та й, зрештою, як мудра мама, вміла до нас такий підхід знайти, що нам, дітям, самим хотілось розповідати їй про наші справи.
Я усім серцем вітаю з ювілеєм і
передаю любов від наших
однокласників!
Хай зморшки лягають все менше на
обличчя,
Дай, Боже, зустріти ще Ваше
сторіччя!
Наталя Гафіна. У день Вашого ювілею, дорога моя вчителько, складаю низький уклін і щиру подяку за Вашу теплоту і небайдужість до чужої біди, за мудрі поради, які допомогли мені у житті.
Назавжди запам'ятаю Ваші уроки. Як таку складну математику можна пояснювати так легко і просто? Ви - незабутня!
Посивіли Ваші скроні
Від турботи про дітей.
То ж прийміть від нас вітання
В цей прекрасний ювілей!
Марія Жагаляк. Коли Оксана Іванівна поруч з нами - з нами віра в людей, підтримка та надія на краще.
Попри усі життєві клопоти, які супроводжують кожну жінку, Оксана Іванівна не розгубила перлин щирості та душевної неповторності. Для нас вона є джерелом знань і гарного настрою. Передаю вітання від усього нашого випуску!
Скільки слів не сказати - все мало!
Ви для нас і розрада, й тепло.
Щоб весна Вам в зимі розквітала,
Щоб Вам сонце в негоду було.
Оля Жагаляк, 10-А клас. Як хочеться багато розказати про нашу дорогу Оксану Іванівну! Про те, як швидко і вміло вона завойовує прихильність у серцях дітей! Неймовірна здатність передати всі заплутані рівняння та формули як можна зрозуміліше та доступніше кожній дитині, зробила її нашим улюбленим вчителем. Чуйність, розуміння, завжди правильно підібрані слова, а разом з тим якась приємна вимогливість і ніжна суворість були джерелом творчої атмосфери в класі. її природність, непідробна щирість, легкість у спілкуванні та простота змусила нас побачити в ній перш за все чудову людину, до котрої хотілось прислухатися, звернутися за допомогою. Оксана Іванівна не вміла відмовляти. І ніколи ні в чому не шукала собі вигоди. Знанню цієї вчительки може позаздрити не один досвідчений викладач-математики Крім того, це людина віруюча і богобоязлива. Тим може похвалитись не кожен вчитель. Наш навчальний тиждень завжди розпочинався з молитви і тоді, на уроці математики, в тиші, ми рахували... удари наших спільних сердець. Тому всі вітаємо, ніжно горнимось і пам'ятаємо. Нам Вас не вистачає, нашого вчителя і духовного наставника.
Роман Козар і весь випуск з повагою! Рідна моя вчителько!
З трепетом і ніжністю згадую ті роки, коли Ви були разом з нами. Ми вдячні Вам не лише за знання математики, а й за науку добра і правди, за незабутнє дитинство. Бо Ви були нам нашою мамою. Велику радість, що в душі бринить, Словами дуже важко передати. Сьогодні в цю прекрасну мить Від всього серця хочу побажати: Щоб кожен день здавався дивним сном,
Який би Вас робив ще щасливішою!
Щоб Ви були оточені теплом
Найближчих, найдорожчих,
найрідніших!
|
